Сон-33

Кожен день - немов у карти,
Городян тасує місто.
Когось можна відшукати,
Когось втратити - без вісти.

Знайдені в юрбі обличчя
Стають рідними й близькими,
Входять в дім, неначе звичка,
Така бажана й шкідлива.

І від них - вже не позбутись,
Вигнавши, як чорну кішку,
Їх обійми, нач пута,
Душать приязно і ніжно.

Серед міста, що кишіло,
Як мурахами - людьми,
Я - ридала, бо згубила
Матір у душній юрбі.

Я була вже не дитина,
Та дитячий чорний страх,
У тремтінні оповив мене -
І з лабет не відпускав.

Я вдивлялась в перехожих,
Що байдужістю лисніли,
В жіночок, на матір схожих,
Аби кинутись в обійми.

Плаття, зачіска, статура -
Погляд ніжно-шоколадний,
Наче сонце в день похмурий,
Може, зявляться нежданно.

Цілий день шукала матір -
Все оббігла навколо:
Магазини, супермаркети,
І великий центр торговий.

Жодних здогадок й обманок,
Наче марево, дражливих.
Тільки думка - мабуть, мама
Мене просто залишила.