Ми наче ноти у партитурі,
Шматочки тіней між дзеркалами.
Були б думки мої більш розкуті,
Якби постійно не вислизали.
Я чую вітер у темній залі,
Та бачу ж краплі на портупеї.
Скажи що саме я відчуваю,
Бо я неначе у тій Кореї:
Я сам не знаю, за що я б'юся,
Я сам не знаю, за що я п'ю.
Із ким говорю, коли молюся,
Що саме створюю, що псую?
Я буду завтра вночі в парку /
Холодна лавка між ліхтарями
Шукати щастя у словнику /
Синонім радості в цім серіалі.
А післязавтра я знов до тебе
І як рукою усе зняло.
Я став дорослішим, став ефебом,
Та мегаполіси це - лайно.
То особисте...
© Copyright: Вячеслав Коголь, 2021
Свидетельство о публикации №121031705699
Свидетельство о публикации №121031705699
Рецензии