Я сіла в потяг з назвою «ЖИТТЯ»
І їду в ньому, їду без зупинок,
Милуюся усім, немов дитя…
Такий собі життєвий поєдинок.
Нікого з пасажирів, тільки я,
Знаходжусь в облаштованім вагоні,
І музика лунає в нім своя.
Є інші пасажири на пероні…
Кудись мене щоразу він везе,
Між станціями відстань завжди різна,
Зі швидкістю я звиклася уже…
В вікно в вагоні я дивлюсь допізна.
У ньому бачу завжди щось нове,
Так часто щось буває незнайоме,
Гудок його щораз кудись зове…
Він кличе у майбутнє незнайоме.
Цей потяг відрізняється від всіх,
Й в вагоні зовсім інші інтер’єри,
Проїхав він великий шмат доріг
І не минув він станції-кар’єри.
Я сіла в потяг з назвою «ЖИТТЯ»,
Його подала до платформи доля.
В нім особливе в мене відчуття,
Щоб їхать і нім – була Господня воля.
11.11.2020 р.
Потяг з назвою життя
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021
Свидетельство о публикации №121031508591
Свидетельство о публикации №121031508591
Рецензии