Збагнув - таки: не дочекаюсь;
нам вдвох не слухать солов'я...
Тепер, красуне, каюсь, каюсь,
що залицявсь до тебе я.
Забув, що вже стаю похилим,
в моїх очах не весен цвіт.
І я тобі не буду милим.
Хоч як тримаюсь... - Все ж я - дід.
Прости, прости мої потуги,
високі про любов слова...
В моїй душі дощі та хуги...
І вже вона ледь-ледь жива.
А ти цвіти! Тобі бажаю:
Здоров'я, щастя у житті!
...І прощавай! Я "від'їжджаю".
...Не вернеш роки золоті.
Збагнув - таки...
© Copyright: Анатолий Анненко, 2021
Свидетельство о публикации №121031407396
Свидетельство о публикации №121031407396
Рецензии
От души желаю Вам "здоров'я, щастя у життi". И хочется надеяться, что большинство из нас всё-таки верит в лучшее!
С теплом, Оксана.
Роксана Шарм 16.03.2021 11:33 • Заявить о нарушении
С теплом, Оксана.
Роксана Шарм 16.03.2021 11:33 • Заявить о нарушении
Дорогая Роксана! Спасибо за отзыв! Пусть Весна будет всегда с Вами!
Желаю Вам: любви, здоровья,новых творческих успехов! СЧАСТЬЯ!!!
Анатолий Анненко 16.03.2021 14:58 Заявить о нарушении
Желаю Вам: любви, здоровья,новых творческих успехов! СЧАСТЬЯ!!!
Анатолий Анненко 16.03.2021 14:58 Заявить о нарушении