* * *
Не потух ще в душі
той вогонь, що запалений в юності,
Його сполохи часті
до серця торкаються знов.
Я гортаю ті дні
і роки незабутньої повісті,
Бо смакую як те
яснокриле рожеве вино.
Тож злітаю ізнов
в безтурботне замріяне зоряне,
Так сердечне і тепле
довкілля моє золоте,
Що не мало кінця
від землі аж у Всесвіт неоране –
У смарагдах роси
я по травах біжу навпростець...
14.03.2021р.
Нэ потух ще в души
© Copyright: Вячеслав Шикалович, 2021
Свидетельство о публикации №121031404191
Свидетельство о публикации №121031404191
Рецензии