И. А. Бунин. На маяке. Рус. Бел
Осенний ветер дует - и, звеня,
Гудит вверху. Он влажен и прохладен,
Он опьяняет свежестью меня.
Остановись на лестнице отвесной,
Гляжу в окно. Внизу шумит прибой
И зыбь бежит. А выше - свод небесный
И океан туманно-голубой.
Внизу - шум волн, а наверху, как струны,
Звенит-поет решетка маяка.
И все плывет: маяк, залив, буруны,
И я, и небеса, и облака.
На маяке
Ў пусты маяк, у блакіт аконных западзін,
Восеньскі вецер дзьме - і, звіня,
Гудзе ўгары. Ён вільготны і прахалодны,
Ён ап'яняе свежасцю мяне.
Спыніся на ўсходах стромых,
Гляджу ў акно. Унізе шуміць прыбой
І зыб бяжыць. А вышэй - збор нябесны
І акіян імгліста-блакітны.
Унізе - шум хваль, а наверсе, як струны,
Звініць-спявае рашотка маяка.
І ўсё плыве: маяк, заліў, буруны,
І я, і нябёсы, і аблокі.
Построчный перевод Максима Троянович
Свидетельство о публикации №121031209544