Невмируща
Україна й вона – нероздільні,
Та для когось вони – це пітьма,
Небажання для когось суцільні.
Тая мова вкраїнська одна,
Ще з колиски вона нам знайома,
І висока за неї ціна,
Та від неї у когось оскома.
Нею линуть по світу пісні,
І писав нею геній Шевченко,
Вона ворогу сниться вві сні,
І в степу нею віє вітренко.
Солов’їна одна лиш така,
Але говори різні усюди.
Мелодійна вона і дзвінка,
Та й віки вже живе й жити буде.
Та яким би наш говір не був,
Й діалекти які б не вживали,
Та щоб мову ніхто не забув,
Все життя щоб її шанували.
Щоб не сміли її розтоптать,
Та й щоб знищити міці не мали,
Бо за неї прийшлося вмирать
І за неї на каторгу слали.
12.03.2021 р.
Свидетельство о публикации №121031208216