фото автора
Здесь кисельны берега
да молочны реки,
С неба сыплется мука,
Все мы блинопеки!
Блиноеды, блинокусы,
Выбирай любой, по вкусу -
С мёдом, с рыбой, да с икрой,
С пылу с жару - это твой!
В небе солнышко, печёт,
Потеряв блиночкам счёт:
"На здоровье, не считай,
Шумно праздник отмечай! -
МАСЛЕНИЦА!"
Масленица
© Copyright: Наталья Капустюк, 2021
Свидетельство о публикации №121031100419
Свидетельство о публикации №121031100419
Рецензии
раздразнила!
пошёл блины блинить!
Успехов!
Кстати - с наступающим Новолетием 7530 ЛЪта С.М.З.Х.
БЗ!
Юрий Сафроненко 19.03.2021 05:06 • Заявить о нарушении
пошёл блины блинить!
Успехов!
Кстати - с наступающим Новолетием 7530 ЛЪта С.М.З.Х.
БЗ!
Юрий Сафроненко 19.03.2021 05:06 • Заявить о нарушении
Березневим щирим ранком,
Лісовим весняним ганком,
Сіяв Березень дивА -
Щоб проклюнулась трава.
Набубнявлював бруньки,
Сріблом напував струмки.
Пензлем з сонячної банки
Розфарбовував веснянки
Рудим золотом кульбабки.
ЗашарІлися дубравки.
Кличе всіх Весна на свято -
Смажить Березень завзято
На галявинній пательні
Зачаровані млинці!
Й ріже їх на промінці.
Юрий Сафроненко 19.03.2021 18:11 Заявить о нарушении
Лісовим весняним ганком,
Сіяв Березень дивА -
Щоб проклюнулась трава.
Набубнявлював бруньки,
Сріблом напував струмки.
Пензлем з сонячної банки
Розфарбовував веснянки
Рудим золотом кульбабки.
ЗашарІлися дубравки.
Кличе всіх Весна на свято -
Смажить Березень завзято
На галявинній пательні
Зачаровані млинці!
Й ріже їх на промінці.
Юрий Сафроненко 19.03.2021 18:11 Заявить о нарушении
добре. Загадка
От так диво!
До замету
нотка
в
п
а
л
а
із сонету
Зелененька До-мажор!
Пролісковий
м
е
т
е
о
р
!
Юрий Сафроненко 19.03.2021 18:22 Заявить о нарушении
От так диво!
До замету
нотка
в
п
а
л
а
із сонету
Зелененька До-мажор!
Пролісковий
м
е
т
е
о
р
!
Юрий Сафроненко 19.03.2021 18:22 Заявить о нарушении
а, млинці? та то є й Гімн Млинцям!
http://www.stihi.ru/2017/08/12/7228
Котилося коло по колу навколо! Слов янський коловрат.=(Русь) Котилося коло по колу навколо. І коло гукало всіх друзів до столу.
Теплом частувало, світило навколо, а вранці все знову по колу у кола.
Я колу гукнув: - Зачекай-но, зажди!
А коло не хоче: - Немає коли!
Вночи я прокинувся - темно навколо. І посмішка кругла у срібного кола.
Кружляє навколо в зірках білий світ, а в темряві неба кружля білий кит.
Йому я гукнув: - Зачекай-но, зажди! А коло не хоче: - Немає коли!
То жовте то срібне кружля дивне коло, коли вже квадрате все стане навколо?
Як коло живе без кутів день та ніч? У кола все кругле - і ліжко і піч.
Я колу гукнув: - Давай зробим кути!
А коло не хоче: - Немає коли!
Коли ми на колі млинці напечемо - кути всі обабіч, а кола окремо.
Де в кола у колі знайдемо кути? Як в коло часів коловрата зайти?
Я колу гукнув: - Як до тебе зайти?
А коло не хоче: - Немає коли!
Коли вже у кола відпустка почнеться, і коло з відпустки до нас повернеться?
Вночі кольорові у небі дірки. І колом кружляють навколо зірки.
Я колу гукнув: - Зачекай, повернись!
А коло не хоче: - Ну може колись!
З загадковою посмішкою=GoldKing=13.05.2012
Юрий Сафроненко 19.03.2021 18:26 Заявить о нарушении
http://www.stihi.ru/2017/08/12/7228
Котилося коло по колу навколо! Слов янський коловрат.=(Русь) Котилося коло по колу навколо. І коло гукало всіх друзів до столу.
Теплом частувало, світило навколо, а вранці все знову по колу у кола.
Я колу гукнув: - Зачекай-но, зажди!
А коло не хоче: - Немає коли!
Вночи я прокинувся - темно навколо. І посмішка кругла у срібного кола.
Кружляє навколо в зірках білий світ, а в темряві неба кружля білий кит.
Йому я гукнув: - Зачекай-но, зажди! А коло не хоче: - Немає коли!
То жовте то срібне кружля дивне коло, коли вже квадрате все стане навколо?
Як коло живе без кутів день та ніч? У кола все кругле - і ліжко і піч.
Я колу гукнув: - Давай зробим кути!
А коло не хоче: - Немає коли!
Коли ми на колі млинці напечемо - кути всі обабіч, а кола окремо.
Де в кола у колі знайдемо кути? Як в коло часів коловрата зайти?
Я колу гукнув: - Як до тебе зайти?
А коло не хоче: - Немає коли!
Коли вже у кола відпустка почнеться, і коло з відпустки до нас повернеться?
Вночі кольорові у небі дірки. І колом кружляють навколо зірки.
Я колу гукнув: - Зачекай, повернись!
А коло не хоче: - Ну може колись!
З загадковою посмішкою=GoldKing=13.05.2012
Юрий Сафроненко 19.03.2021 18:26 Заявить о нарушении
http://svoimirukami.in.ua/oberig-kolovrat-shho-tse-take-znachennya-slov-yanskogo-simvolu-foto.html
Юрий Сафроненко 19.03.2021 18:35 Заявить о нарушении
Юрий Сафроненко 19.03.2021 18:35 Заявить о нарушении
Ще мiй переклад...
Палаюче серце Данко. GrafBorisfen
Юрий Сафроненко
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
~ У мене - як у рідній теплій хаті!
~ Зайшов у гості, далі не підеш.
~ У горщику вареники лопаті,
~ Та чай із медом.
~ Соняшник
~ авжеж...
~ Усюди, де ти будеш мандрувати,
~ Мої вірші ти будеш пам'ятать.
~ Бо в них є мед і сіль,
~ Дитинство, батько й мати!
~ В них Сила й Воля,
~ Україна,
~ Слава,
~ Рать!
=GrafBorisfen=17.12.2020/Українська Республіка Велика Київська Русь - це уся Наша планета Земля!/
;;~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~;;
Палаюче серце Данко.
За легендою з твору Максима Горького "Старуха Ізергіль"
Обабіч лісу степ шумів,
А в лісі - хащі та болота,
І жоден йти в той ліс не смів,
Бо там - погибель та мерзота.
А степ бринів своїм життям -
Тут бджілки квітки цілували,
Шарілись зорі майбуттям,
Троянди стежками гуляли...
Раптово зла та хижа сила,
Що чатувала осторонь,
Ганьбою смерті степ накрила,
І день поринув у вогонь.
Всі встали в бій за Волю рідну -
І день, і ніч звеніла сталь!
Але навалу ту огидну
Здолати не змогли, нажаль.
Прийшлося Русам відступити,
До лісу з хащами болот,
Щоб знову сили відновити,
Та зберегти від смерті Род.
Навколо темрява колюча,
Коріння лапами стирчать,
Погибель темна та вонюча
Усіх жадає розірвать.
Що ж тут робити, як тут бути?
Назад немає вороття.
Бо там ганьба та рабства пути,
Там прірва - шлях у небуття.
Попереду ж - дремучі хащі,
Та топі гибельних болот...
І пали духом, бо ледащі
Злій долі дати відворот.
І разом темрява всіх жахом
Сковала волю йти вперед,
Ганьба із панікою й страхом -
Робили лісом очерет.
Тут вийшов молодий хлопчина:
- Сидяча паніка - то жах!
Для тих, хто скигле - трясовина,
А хто борець - здолає шлях!
І Данко всіх повів крізь хащі:
- Триматись разом, як один!
Не страшен морок й вовчі пащі,
Якщо ти Роду вірний син.
Всi зупинились й зароптали:
- Куди ти нас завів, юнак?!
Де ми були, ми б не пропали!
А звідсіля нам вийти як?
Ти зрадив нас й завiв в халепу!
Смерть ти отримаеш від нас!
І кинув він в юрбу свирепу:
- Ще не кінець, і ще не час!
Попереду жде перемога -
До неї нелегка дорога!
Йому у відповідь луна:
- Ми йдем вже вічність!
Де вона?!
Темрява й морок ликували,
Дощем цю злобу поливали.
Ганьба, де злагоди нема!
На зміну спору йде війна...
І зиркнув він на цей гармидер,
З погруддя серце свое видер,
Підняв, як сонце над собою,
Над ошалілою юрбою!
- Усі - вперед! До перемоги!
Я вам осяю всі дороги!
І морок миттю відступив,
І дощ забув, що з неба лив.
І ліс загув від топотіння.
Дрібницей стали всі падіння...
І той, хто гинув, - сміючись,
На сонце теє дивлючись!
Шарахались дерева з шляху,
І страх вмить вивернув рубаху.
Раптово темрява пропала,
Доба навколо світла стала.
Ліс відступив, і вщухла злива,
Поперед очи - в квітах нива.
Навколо світ цвіте та сяє!
Під сонцем соловей співає,
Веселка землю обійма, -
Крізь хащі дерлись недарма!
Тут степ бринить своїм життям -
Та бджілки квітки знов цілують,
І зорі в мріях майбуття
Проміння росами фарбують.
А Данко посміхнувся й став,
В руці вогонь іще палав,
Вдихнув погруддям вітер Волі -
Жаданий, рідний аж до болі!
Вклонивсь на грудь, схилився долу,
З долоні серце покотилось,
І пульсом перемоги билось.
Душа героя вийшла з тіла,
І світлим ангелом злетіла,
Але юрбі все це - дарма -
Співає радості сурма!
Потопотіли всі до дива -
Жаданна, світла, вільна нива!
Яка їм справа до героя.
Лише один від них відстав,
Де серце сяяло іскрою.
Навколо озирнувся й став,
І тихо наступив
ногою...
...
Коли зоря роняє сльози,
Вклонились долу всі берьози,
Роса іскринками блищить -
То серце Данко
м
а
й
о
р
и
т
ь
!
П/Н.
...Якщо ти став на шлях до бою,
До Перемоги над ганьбою.
Не зупиняйся! Йди вперед!
I вщухне лiс, як очерет.
Сильнiш палаючого Серця
Немае в свiтi бiльш нiчого!
Любов безмежна й Жага Волi
Це прапор сяючий Життя!
Та шлях у свiтле Майбуття.
Та подивіться вгору люди! -
Там серце Данко нам палає -
До перемоги всiх гукає!
А всi неначе наважені
шукають щастя у кишені...
=GrafBorisfen=15.12.2020/Мiдгард - планета пiд яскравим серцем Данко/
http://stihi.ru/2020/11/06/5777 - Барда. Легенда Кельтов
Юрий Сафроненко 20.03.2021 01:27 Заявить о нарушении
Палаюче серце Данко. GrafBorisfen
Юрий Сафроненко
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
~ У мене - як у рідній теплій хаті!
~ Зайшов у гості, далі не підеш.
~ У горщику вареники лопаті,
~ Та чай із медом.
~ Соняшник
~ авжеж...
~ Усюди, де ти будеш мандрувати,
~ Мої вірші ти будеш пам'ятать.
~ Бо в них є мед і сіль,
~ Дитинство, батько й мати!
~ В них Сила й Воля,
~ Україна,
~ Слава,
~ Рать!
=GrafBorisfen=17.12.2020/Українська Республіка Велика Київська Русь - це уся Наша планета Земля!/
;;~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~;;
Палаюче серце Данко.
За легендою з твору Максима Горького "Старуха Ізергіль"
Обабіч лісу степ шумів,
А в лісі - хащі та болота,
І жоден йти в той ліс не смів,
Бо там - погибель та мерзота.
А степ бринів своїм життям -
Тут бджілки квітки цілували,
Шарілись зорі майбуттям,
Троянди стежками гуляли...
Раптово зла та хижа сила,
Що чатувала осторонь,
Ганьбою смерті степ накрила,
І день поринув у вогонь.
Всі встали в бій за Волю рідну -
І день, і ніч звеніла сталь!
Але навалу ту огидну
Здолати не змогли, нажаль.
Прийшлося Русам відступити,
До лісу з хащами болот,
Щоб знову сили відновити,
Та зберегти від смерті Род.
Навколо темрява колюча,
Коріння лапами стирчать,
Погибель темна та вонюча
Усіх жадає розірвать.
Що ж тут робити, як тут бути?
Назад немає вороття.
Бо там ганьба та рабства пути,
Там прірва - шлях у небуття.
Попереду ж - дремучі хащі,
Та топі гибельних болот...
І пали духом, бо ледащі
Злій долі дати відворот.
І разом темрява всіх жахом
Сковала волю йти вперед,
Ганьба із панікою й страхом -
Робили лісом очерет.
Тут вийшов молодий хлопчина:
- Сидяча паніка - то жах!
Для тих, хто скигле - трясовина,
А хто борець - здолає шлях!
І Данко всіх повів крізь хащі:
- Триматись разом, як один!
Не страшен морок й вовчі пащі,
Якщо ти Роду вірний син.
Всi зупинились й зароптали:
- Куди ти нас завів, юнак?!
Де ми були, ми б не пропали!
А звідсіля нам вийти як?
Ти зрадив нас й завiв в халепу!
Смерть ти отримаеш від нас!
І кинув він в юрбу свирепу:
- Ще не кінець, і ще не час!
Попереду жде перемога -
До неї нелегка дорога!
Йому у відповідь луна:
- Ми йдем вже вічність!
Де вона?!
Темрява й морок ликували,
Дощем цю злобу поливали.
Ганьба, де злагоди нема!
На зміну спору йде війна...
І зиркнув він на цей гармидер,
З погруддя серце свое видер,
Підняв, як сонце над собою,
Над ошалілою юрбою!
- Усі - вперед! До перемоги!
Я вам осяю всі дороги!
І морок миттю відступив,
І дощ забув, що з неба лив.
І ліс загув від топотіння.
Дрібницей стали всі падіння...
І той, хто гинув, - сміючись,
На сонце теє дивлючись!
Шарахались дерева з шляху,
І страх вмить вивернув рубаху.
Раптово темрява пропала,
Доба навколо світла стала.
Ліс відступив, і вщухла злива,
Поперед очи - в квітах нива.
Навколо світ цвіте та сяє!
Під сонцем соловей співає,
Веселка землю обійма, -
Крізь хащі дерлись недарма!
Тут степ бринить своїм життям -
Та бджілки квітки знов цілують,
І зорі в мріях майбуття
Проміння росами фарбують.
А Данко посміхнувся й став,
В руці вогонь іще палав,
Вдихнув погруддям вітер Волі -
Жаданий, рідний аж до болі!
Вклонивсь на грудь, схилився долу,
З долоні серце покотилось,
І пульсом перемоги билось.
Душа героя вийшла з тіла,
І світлим ангелом злетіла,
Але юрбі все це - дарма -
Співає радості сурма!
Потопотіли всі до дива -
Жаданна, світла, вільна нива!
Яка їм справа до героя.
Лише один від них відстав,
Де серце сяяло іскрою.
Навколо озирнувся й став,
І тихо наступив
ногою...
...
Коли зоря роняє сльози,
Вклонились долу всі берьози,
Роса іскринками блищить -
То серце Данко
м
а
й
о
р
и
т
ь
!
П/Н.
...Якщо ти став на шлях до бою,
До Перемоги над ганьбою.
Не зупиняйся! Йди вперед!
I вщухне лiс, як очерет.
Сильнiш палаючого Серця
Немае в свiтi бiльш нiчого!
Любов безмежна й Жага Волi
Це прапор сяючий Життя!
Та шлях у свiтле Майбуття.
Та подивіться вгору люди! -
Там серце Данко нам палає -
До перемоги всiх гукає!
А всi неначе наважені
шукають щастя у кишені...
=GrafBorisfen=15.12.2020/Мiдгард - планета пiд яскравим серцем Данко/
http://stihi.ru/2020/11/06/5777 - Барда. Легенда Кельтов
Юрий Сафроненко 20.03.2021 01:27 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.