Утро раннее

Бабье лето кружева
рассыпает по дубраве...
Дым пушистых покрывал
ветер весело дырявил...

Мятный воздух с бирюзою...
- Льется небо свысока!..
А на речке под вербою
утонули облака...

Под березой лист кленовый...
Осень... старый почтальон...
Письмеца летят с любовью...
потому что клен... влюблен...

С самых дальних перелесков
слышен птичий разговор...
- Там и сказки... там и песни...
и церковный перезвон...

Пью с прохладною росою
золотистую зарю!..
- Здесь лишь душу я открою!..
Здесь судьбу благодарю...

Запущу с мечтой кораблик
в облака среди волны...
Утро раннее... Озябла...
- Мысли... ветром сметены...

                11.03.2021 г.

Фото из инета.


        Рано вранці.

Літо бабине казкове!
Наплело мережива...
Заплело усю діброву...
- Неймовірні там дива!..

У повітрі присмак м’яти
та легесенька блакить...
Хмари – папірці пом’яті...
уляглись під береги...

А в берізоньки кленове
листя ковдрою лежить!..
Клен закоханий шле знову
стос листівок... – Ніжна мить!..

Спів пташиний чути з лісу...
- Неповторний їх вокал!..
Там і казка... там і пісня...
Щем під шкіру заповзав...

З прохолодною росою
п’ю малинову зорю...
- Лиш з цією стороною
відчуваюсь, як в раю!..

Знаю, є на світі чари...
Хай підтримають надій!..
- Я під берегом у хмари
покладу сердешних мрій...

                14.03.2021 р.

Фото з інету.