Мені погано, я майже хвора:
думки похмурі, ненасний сум.
Шалений спалах. Та слів замало,
щоб змалювати м’якість твою.
Я маю розум, твердий характер;
легка на вдачу, вітрила – з криги.
Таємні крила. Ба, навіть мрії –
п’янким туманом безмежний шлейф.
Чому на здогади багато часу?
Чи можу стати пір’їною враз?
Вдихну оману – так світ потьмарний
сновид проявних будую знов.
Зі слів нечемних, хистких снов.
Думками певними і незалежними.
І стигну стиха, горю як факел.
Волію краще чистіше буть.
10.10.2004
Вона м як сть
© Copyright: Саломея Очеретяна, 2021
Свидетельство о публикации №121031100248
Свидетельство о публикации №121031100248
Рецензии