Надіюсь і вірю, що ти все забула,
Що память ніколи тебе не турбує.
Усе вже позаду, що було то було,
До всього ми звиклі, ніщо не здивує!
Прийшла вже весна, а зима не здається,
Та снігом останнім лякає нас дуже.
А весна сміється, а весна сміється:
- Мені все байдуже, мені все байдуже!
По суті, нічого не було між нами...
А сонечко ніжно за щічки лоскоче...
Дві долі зійшлись-розійшлися стежками,
А серце ніяк забувати не хоче.
Вже скоро усе заспіває струмками.
Розтануть сніги і природа проснеться.
І сотні річок розіллються між нами
Немов промовля: - Не сумуй, все минеться!
Нехай забринить щастя й радість над світом,
Хой листячко знову буяє зелене!
Нехай вітерець обійма тебе цвітом!
Хай сонечко ніжно погладить за мене.
09.03.2021
Над юсь в рю, що ти все забула
© Copyright: Александр Корицкий, 2021
Свидетельство о публикации №121031002063
Свидетельство о публикации №121031002063
Рецензии
