Минуле зненацька зривається з вуст,
мов ми над собою не владні.
Два слова лише: «Повернись!», «Повернусь!»,
а інші слова – другорядні.
І вирветься раптом страшне «Повернись!»,
і губи мені непідвладні.
І кличе із пам'яті Бог – твоїх рис,
та мить «Повернись!» – безпорадна.
Лишає надію палке «Повернусь!»,
і більше – ні слова не хочеш.
І вірю у це «Повернусь!» – мов дивлюсь
в твої невимовнії очі...
Минуле зненацька зриваeться з вуст
© Copyright: Миклош Форма, 2021
Свидетельство о публикации №121031001395
Свидетельство о публикации №121031001395
Рецензии
