Тарасу шевченко - 207 лет

Сегодня Тарасу Григорьевичу ШЕВЧЕНКО - Великому украинскому
поэту, художнику и мыслителю - 207 лет.
 В перечне опубликованных в Стихи. ру есть и мои вирши, посвященные Великому КОБЗАРЮ: "Тарасів сон", "Шевченка славу, хай вітер  вище підійма",
"Борітеся- поборете". А сегодня Его день и Его стих, который так или иначе соприкасается с нашим временем, с событиями, творящимися в нашей любимой
Украине.
    І ВИРІС Я НА ЧУЖИНІ
І виріс я на чужині,
І сивію в чужому краї;
То одинокому мені
Здається - кращрго немає
Нічого в бога, як Дніпро
Та наша славная країна...
Аж бачу там тільки добро,
Де нема. В лиху годину
Якось недавно довелось
Мені заїхать в Україну,
У те найкращееє село...
У те, де мати повивала
Мене, малого, і вночі
На свічку богу заробляла;
Поклони тяжкії б'ючи,
Пречистій ставила, молила,
Щоб доля добрая любила
Її дитину... Добре, мамо,
Що ти зараннє спать лягла,
А то б ти бога прокляла
За мій талан.
           Аж страх погано
У тім хорошому селі;
Чорніше чорної землі
Блукають люди; повсихали
Сади зелені, погнили
Біленьки хати, повалились,
Стави бур'яном поросли,
Село неначе погоріло,
НЕНАЧЕ ЛЮДИ ПОДУРІЛИ,
Німи на панщину ідуть
І діточок своїх ведуть!..
.....................

І я, заплакавши, назад
Поїхав знову на чужбину,
         І не в однім отім селі,
А скрізь на славній Україні
Людей у ярама запрягли

Пани лукаві...Гинуть! Гинуть!
У ярмах лицарськи сини,
А пепоганії пани
Жидам, братам свїм хорошим,
Остані прдають штани...
.......................
Погано дуже, страх погано!
В одній пустині пропадать,
А ще поганше  на Україні
ДИВИТИСЬ, ПЛАКАТЬ - І МОВЧАТЬ!
............................
             Т. ШЕВЧЕНКО
 (Друга половина 1848
  Косарал)
 (Две сточки прописными, выделил В.С.)