Летять рядки
Щоб вже не повернутися назад. Мої думки у римах світлих щирих
Зринають, наче пізній зорепад.
Із кожним словом менше в мене часу,
Я зважую і слово кожне, й крок.
Вже дуже скромні у душі запаси,
Все ближче до фіналу, до зірок...
І кожен подих, як маленький подвиг,
Бо кожен день- великий Божий дар.
Та думки невимовно-сильний порух
Складе поезії новий репертуар...
І розлетяться нові мої рими,
Як казка, як чудові добрі сни.
Я теж лечу у світ за ними
До радості, до нової весни...
2018р, березень
Свидетельство о публикации №121030901387