Сон-22

У селі неначе стався
Вибух атомної бомби.
Й чорним грибом розіслався,
Залишивши мор по собі.

Бо в селі, де нещодавно,
Чувся сміх й дитячих галас,
Чи не кожна друга хата,
Пусткою стояла зараз.

Ще учора - за городи
Бій на смерть гарячий йшов,
А тепер - стоять зарослі
Ці городи буряном.

Ще учора хлів у дворі,
Бекав, мекав і кусався,
Ще були потрібні коні -
У сільському господарстві.

Ще учора - по сусідству
Всі баби були у сварці,
Начебто жили у місті,
А не в бозна-якій сраці.

Ще учора - веселились
Й танцювали під музики,
Безпробудно пили й бились,
І пісень співали звиклих.

Ще учора - в селі пахло,
Випічкою й спертим гноєм,
Ковиряв у носі запах -
Й пік, немов гарячим лоєм.

А сьогодні - вмерла бабка,
Розпродалася худоба,
І колись гостинна хата -
Стала їй посмертним гробом.

Вік, що у селі прожила,
Повний поту й сивих сліз,
Вік, що рвав із жінки жили -
Лиш прийшовсь коту під хвіст.