...не зупинить мене твоїх чар буревій,
твоя спрага росте від живої води,
ізживати ручай ти мастак, лиходій,
як забудеш мене, хочь два віка живи.
Відстояти себе за покуттям ріки,
не згибати коліна - самопосвята,
скільки раз ти окривдив мої рушники,
вишивають їх знову Косів і Снятин.
Хай похилі стоять, аж, мої то церкви,
пелюстки черемшеві - зіроньки гострі.
Не заманиш мене, як ти хцеш, до мокви,
як мадам Чанкайші на зваблений острів...
про рушники мадам Чанкайшi
© Copyright: Цветков Александр, 2021
Свидетельство о публикации №121030709504
Свидетельство о публикации №121030709504
Рецензии