* * *
«Надінь капелюха!» – вказівку залізну
штурхнули з кватирки комусь навздогін.
І голови слушно у коміри лізуть –
немовби у неньок всіх спільний логін.
Хто-небудь, авжеж, капелюха надіне,
за рогом засуне у торбу ізнов.
У березні дійство таке ненадійне.
Й кватирку відчинено не для розмов.
Хвоста волочить намагається неслух –
хвости ще устигне крутити волам…
Дивлюсь на кватирку, до неба піднеслу –
й залізна вказівка ніжніше вола.
З долоні моєї летить поцілунок.
В снігу – цифра вісім з чиїхось слідів…
«Надінь капелюха!» – у березні лунко
бринить до останніх його холодів.
Сп льний лог н
© Copyright: Татьяна Очеретянова, 2021
Свидетельство о публикации №121030607087
Свидетельство о публикации №121030607087
Рецензии