Почну спочатку

Ламали крила, та й не раз, а я літала,
Збивали з ніг, щоб не пішла, та я вставала.
Мені кричали: «Не роби!», та я робила,
Душа боліла від образ – я не скиглила.

Шляхи старались перекрить – я обходила,
Старались добре насолить – все пережила.
Старались пам’яті лишить – я не забула,
Старались звуки приглушить, та все я чула.

Старались боляче робить, та все терпіла,
Старались все в житті зламать – я жить зуміла.
«Не смій ти ворога прощать!»,  – та я прощала,
«Він не покається, ти знай!»,  – та я чекала.

Мені казали: «Не шукай!»,  –  та я шукала,
«До серця близько не приймай!», –  та я приймала.
«Любов усю не віддавай!»,  – я віддавала,
«В полові зерна не знайдеш!», – я вибирала.

«Очей на підлість всю закрий!»,  –   я не зуміла,
Чекали, щоб мовчала я – не оніміла.
Терпіла біль і далі йшла, бо жить хотіла,
А страх охоплював мене – як лист тремтіла.

Старались кисень перекрить, та я вдихнула,
Повітря в груди я набрала і гайнула.
За біль казали наказать – не наказала,
Що Бог залатить всім за все я добре знала.

Зламати мріють і тепер, та я не дамся,
Казала і кажу гнилій душі: «Отямся…».
Усе в житті я віддаю у руки Богу
Й нікому ні у чім не перейшла дорогу.

Бувало всяке у життя – я не зламалась,
Душа топилась у сльозах, та я сміялась.
Збирала все по крихті я і по зернятку,
Щоб навіть всьому був кінець – почну спочатку!

06.03.2021 р.