О женщинах

 Перевод с украинского

А женщина часто на осень похожа:
Приветлива, тихая, нравом пригожа.
То брызнет слезами, то солнцем засветит.
То стремится к зиме, возвращается в лето.

А женщина, как осень, плодами богата,
На нежность, добро, материнство ей свято.
Как тихий сентябрь, душою согреет,
Не страшно морозов ждать рядом с нею.

А женщина, бывает, тревожна, как осень.
То дышит ветрами, то ласки попросит,
То боль причинит, раны лечит незримо,
И  в след листочком летит за любимым.

Осень в природе, как чудо, как диво,
И женщина так же бывает красива,
Бывает капризна и молчалива…
Пусть из них каждая будет счастлива

Утром росу лучик солнца зажжёт,
Заиграет она всеми красками снова.
О красоте земной сердце поёт,
А я про женскую скажу своё слово:

Взгляд нежный и русая в пояс коса,
Изюминка личика часто изменчива…
И, хоть говорят, мир спасет красота.
Да спасет его только женщина!

      О ЖЕНЩИНАХ
     ЛИНА КОСТЕНКО

А жінка буває на осінь так схожа:
То тиха й привітна, а то й непогожа.
То скропить сльозою, то сонцем засвітить.
То прагне зими, то вертається в літо.

А жінка, як осінь, плодами багата
На ніжність, добро, материнство і святість.
Як вересень тихий, зігріє душею,
Не страшно морозу чекати із нею.

А жінка буває тривожна, як осінь.
То дихає вітром, то ласки попросить,
То болю завдасть, а то вигоїть рани,
Листочком у світ полетить за коханим.

А осінь в природі – це завжди, як диво,
Так само і жінка: буває вродлива.
Буває примхлива, буває зрадлива...
Нехай тільки кожна з них буде щаслива.

Промінь сонця запалить ранкову росу, –
І заграє вона, забринить веселково.
Скільки мовлено вже про одвічну красу,
Тільки я про жіночу скажу своє слово.

Ніжний погляд і довга русява коса
Та смаглявого личка привабна родзинка...
І, хоч кажуть, що світ порятує краса.
Та врятує його тільки жінка.