Псалом 72. Просто Космос!

Благословен Ти, Господи,
є зорі і коріння
як є в євреїв — сни і жорна
як впала зірка
то цілунки,
щастя,
й лопотіння!
а їх — мов поглинає
дірка чорна


це я стою
а їх спивають сни і жорна!
і я стою
Тобою я пригорнений
тому стою над білими
                і чорними
над жовтими
        й червоними
й над мармуровими
              в ковід-крапинку
          й туди-народження ігорними, —
й цілований Духом Твоїм — й словами зір
я зацілований!


але знання мої — лиш з Тебе,
і первісні —
й прозорі
шелесть шелесть
це новий розум
бо як земним вознестись в зорі?
як із земним ввижатися небесним?
як із земним вважатися небесним!


шелесне й прошелесне — й це прокволим
і світлий шлейф, що на плечі Твоїм несеться —
він тут весною ще назветься!
це моє серце
і моє серце — Твоє серце!!


Як впаде — що від Тебе зірка
то щастя
лопотіння —
й говоріння
а є ще зорі й зорі — і коріння —
                і коріння —
як сповзе нижче
в когось
там і добре — місце говоріння.
Й транссекції
й транссекції із Космосу
старого — до нового
переображене мигтіння
і стану серцем
ввесь


бо моє серце — Твоє серце!
Ти — ввесь!!
а є і зорі і коріння...

05.03.2021,
Київ