дивився ранок
падала зоря,
кричали долі твої колисковій слова,
вона, як стежка вогняна,
впиралась в небо, поглядом у мрію
плила,
як скибка прошеного хліба,
сниділо,
не грілось зерня правди
у землі,
тоді,
коли стерня віків колола ноги,
не спалось грішній мені
07.21
04.03.2021
Свидетельство о публикации №121030402058