Життя минає, наче зірка,
Яскраво світить, то вмить згасає,
Іноді пливе, як біла лебідка
Іноді спалахне, та її немає.
Роки летять, минають весни,
Як грім гримить, вода вже скресла,
Кохання сплинуло від того.
Постійного нема нічого.
Та йде весна! Квітуча, тепла.
Її всі люблять і чекають.
Весною, проліски нарвала
Що прийде кохання і не знала.
Життя
© Copyright: Мария Верховинина, 2021
Свидетельство о публикации №121030209229
Свидетельство о публикации №121030209229
Рецензии