Вже дише все живе Весною...

Вже забриніли живним соком
усі дерева у гаях.
Весни легким негучним крокам
озвалось птаство по лісах.

По рівчачкам ручай-первісток
дзюрчить невпинно до ріки.
Несе з водою радо звістку,
що в небі весняні зірки.

Земля радіє виднокраю
безхмарному аж до зірок.
Радіє вітру качок зграя -
вже без крижини їх ставок.

Вже на голявинці під сонцем
з десяток крокусів цвіте.
Серед снігів таке "віконце"
як пропуск в літо золоте.

Весна тривожно-березнева
міцніє с кожним гожим днем.
І віти розправля деревам,
і теплим омива дощем.

Весна - дівчинонька цнотлива,
що посміхається для всіх.
Але ж вона ще й норовлива,
гарячих не бажа утіх.

Весна що тільки забажає,
те й робить з доброї руки.
На луках квіти проростають,
щоб гарних наплести вінків.

Весна - закоханим утіха,
це їм співають солов`ї.
І ластівочки попід стріху
летять до діточок малих.

Весна од краю і до краю
росте, квітує і співа!
Ми кожен рік Весну чекаєм -
даруй нам радості дива!

Вже дише все живе Весною!
Зеленокрила - прилітай!