Оксамитові обійми,
що торкаються душі,
І глибокий ніжний погляд,
що рятує від крушіннь,
Мить трояндових пелюсток,
тільки це твої вуста,
І надійні міцні руки,
що проводять крізь міста,
Бескінечні карі вії,
що пірнають в небеса,
І кудряві легкі пасма,
Близько кольору вівса.
Викарбо‘ваний на серці
Твій вито‘нчений портрет
Збережу під палантином
Так, неначе я поет
2.11.20.
Неначе я поет
© Copyright: Екатерина Руслановна Бойко, 2021
Свидетельство о публикации №121030204971
Свидетельство о публикации №121030204971
Рецензии