Стёжка-нож... Артур Грей Эсквайр

Стежка-нiж
http://stihi.ru/2019/09/20/3929
----------------------------------------

                «А ще творити квітники
                Майстер був рідкісний
                І будувати з тиші
                Альтанки…»
                (Федеріко Ґарсіа Лорка)

Стежка, на якій кроків не чути
А лише шепіт
Слова неясні, незрозумілі,
Звуки стишені
І знову – мовчання.
Стежка, яка не веде нікуди,
Навіть у хащі,
Навіть у нетрі,
Навіть у сирість вертеби,
Навіть туди.
Стежка, якою мусить блукати
Кожен прочанин чи подорожній,
Кожен їжак з думками-колючками,
Кожен вухань з хвостом-епіграфом
Чи то епітафією для всіх несміливих,
З тонким скляним серцем для вина черленого:
З серцем-мішенню,
Кожен гризун з зубами репліками,
Кожен мисливець з ножем правди,
Кожен, хто заблукав
З торбою повною часу,
Повною днів, років, століть
Епох і тисячоліть,
Кожен сумний босоногий
Мусить ходити колами,
Вертатися до сухого дерева –
Щоразу, аж доки не зверне обабіч –
На стежку, що веде у Ніщо.
Стежка, на якій ніколи трава не виросте,
Навіть блекота отруйна,
Навіть нетреба колюча,
Навіть звіробій-кат,
Навіть лунарія забуття
Не проросте з отого от шляху битого,
Розбитого й проклятого.
Стежка, яку ніколи не споглядає Місяць –
Цей підсліпкуватий забудько,
Цей заброда ґотичної тьми.


***********************************************

                «А еще творить цветники
                Мастер был редкий
                И строить из тишины
                Беседки ... »
                (Федерико Гарсиа Лорка)



Стёжка,  шагов на ней и не слышно,
А только шепот...
Слова неясны и непонятны,
звук приглушенный...
И снова - молчанье.
Стёжка, она  не ведет никуда,
Даже и в чащу,
Даже и в дебри,
Даже и в сырость Вертебы,
Даже туда.
Стёжка, которой должны  блуждать  и
Каждый паломник , каждый прохожий,
Каждый  ёжик с колючками- мыслями,
Каждый кролик с хвостом-эпиграфом
Иль то  эпитафия для  них, всех–всех несмелых,
С тонким стеклянным для вина красного сердцем,
С сердцем-мишенью,
Каждый грызун с зубами-репликами,
Каждый охотник с ножом правды,
Каждый, кто заблудился
С сумою,  полной времени,
Полною дней, лет и веков
Эпох и тысячелетий,
Каждый грустный босоногий
Должен ходить кругами,
Возвращаться к сухому дереву -
Каждый раз, пока не  пойдёт он прямо-
На стёжку, в Ничто ведущую.
Стёжка, на ней никогда  и трава не вырастет,
Даже белена ядовитая,
Даже дурнишник колючий,
Даже зверобой-кат,
Даже лунник забвения
Не прорастет из  него, из битого шляха,
Разбитого и проклятого.
Стёжка, на неё никогда  и Луна не глядит, -
Та подслеповатая растяпа,
Та бродяга готической тьмы.