А Весна прилетiла!
Не сонечко впало за обрій.
Темним мороком душу мою охопила журба.
Не зима застудила мої почуття в час недобрий!
То кохана пішла із життя, наче всохла верба.
Я в нестерпнім жалю!
Плаче серце! Охоплює розпач!
Як я зможу без неї упевнено йти по життю?!
Смерть завжди невблаганна! Мов яструб, вихоплює здобич.
Не дарую це їй. Самота віддана майбуттю…
А Весна прилетіла!
І крила свої не втомила!
Та тепер я один, без коханої, вийду в гаї…
І моїми очима дружина подивиться мила
На зелену траву і на квіти весняні мої!
Хай сопілкою зве,
Наче Мавку, журливе кохання.
І не Лукаш, а я, загублюсь між дерев, а чи ні?
Не знайду її знов! І полишу свої сподівання…
Чорний ворон один закружляє у височині.
01.03.2021 р.
Свидетельство о публикации №121030103443
Немає слів... Сумую разом з тобою.
Юро, який вірш! Ти зумів передати в ньому всі свої страждання, всі свої почуття і біль за втраченою дружиною. Будь мужнім. Тримайся. Треба жити.
Обіймаю тебе.
Надежда Крайнюк 01.03.2021 21:33 Заявить о нарушении
Юрий Тригубенко 01.03.2021 22:09 Заявить о нарушении