А Весна прилетiла!

То не день згас поволі.
Не сонечко впало за обрій.
Темним мороком душу мою охопила журба.
Не зима застудила мої почуття в час недобрий!
То кохана пішла із життя, наче всохла верба.

Я в нестерпнім жалю!
Плаче серце! Охоплює розпач!
Як я зможу без неї упевнено йти по життю?!
Смерть завжди невблаганна! Мов яструб, вихоплює здобич.
Не дарую це їй. Самота віддана майбуттю…

А Весна прилетіла!
І крила свої не втомила!
Та тепер я один, без коханої, вийду в гаї…
І моїми очима дружина подивиться мила
На зелену траву і на квіти весняні мої!

Хай сопілкою зве,
Наче Мавку, журливе кохання.
І не Лукаш, а я, загублюсь між дерев, а чи ні?
Не знайду її знов! І полишу свої сподівання…
Чорний ворон один закружляє у височині.



01.03.2021 р.


Рецензии
Скільки у цьому вірші болю, суму, розпачу, безнадії... Я плачу...
Немає слів... Сумую разом з тобою.
Юро, який вірш! Ти зумів передати в ньому всі свої страждання, всі свої почуття і біль за втраченою дружиною. Будь мужнім. Тримайся. Треба жити.
Обіймаю тебе.

Надежда Крайнюк   01.03.2021 21:33     Заявить о нарушении
Люба Надю! Люба Надіє! Щиро дякую за читання та співчуття! І у мене теж немає слів для відповіді! Що міг, сказав у своєму вірші! Обнімаю тебе, люба,

Юрий Тригубенко   01.03.2021 22:09   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.