Посмішка мамина перед очима
В родині я найменша дитина
Батько бере мене завжди з собою
Та лагідно називає, ніжно так-малою.
В мене радісно на душі, весела завжди
Родина наша дружна та не знає біди,
Тато жартує, сидить за столом,
Дім повниться гоміном.
Стіл ми з мамою накрили, сіли за вечерю,
В пам’яті-вони жартують, що нема, не-вірю.
Хай вам стелиться скатертиною рівною дорога,
Приїздить частіше діти до батьківського порога.
Любима доня
© Copyright: Мария Верховинина, 2021
Свидетельство о публикации №121030110469
Свидетельство о публикации №121030110469
Рецензии