Слово «мамо» - саме дороге,
Знов і знов я хочу промовляти,
У вірші складається саме,
З губ злітає, наче в немовляти.
Коли мамо, ти була жива,
Наче янгол, за спиною крила…
Відчувала я, що не сама,
Ти була завжди моїм вітрилом!
Пам'ять давить груди і болить,
Серце ще не хоче постаріти,
Тільки іноді воно щемить,
Як там мої любі діти?
Запах рук натруlжених ловлю,
Дуже матінку свою люблю!
Силу дай рідненька сторона,
В вишнях там захована вона.
Ковток дитинства
© Copyright: Мария Верховинина, 2021
Свидетельство о публикации №121030110465
Свидетельство о публикации №121030110465
Рецензии