Ясла та воли

Хіба ревуть воли, як ясла повні?
Воли не зможуть вам відповісти,
Бо ясла повними ніколи не бували,
Тому що криси виїдали всі вершки.

Воли ревуть, вони не розуміють,
Та що ж це коїться віками маячня!
І день і ніч вони горбатять спини,
А повних ясел дивним чином все нема...

Раніше, згадують, були часи чудові,
Що ясла майже повними бували,
Господар піклувався за розподіл,
Були коти, що крис завжди ганяли.

Тепер же все інакше в господарстві,
Ніхто у ясла їжу не приносить,
Життя волів вже схоже на митарства,
І кожен віл по крихті сам приносить

В бездонні ясла...де там жирувати?
Хоча б дітей своїх нагодувати,
Як щось залишиться на дні після маляти,
То і собі поїсти, погуляти...

Та крис все більше...вижирають все відразу,
Воли замучані та діточки голодні,
Коти жирнючі крис тих не чіпають,
Бо криси їм шматки із ясел носять...

Такі собі жирнючі котокриси,
Вони тепер не крис - волів ганяють!
Щоб ті ще більше в ясла харч носили,
З яких потвори пачки відїдають...

А криси вже настільки знахабніли,
Бо їх безкарності сприяє котокрис,
Що інородичів банкетувати запросили
І навіть ясла, гниди, іноземцям продали...

Хіба ревуть воли, як ясла повні,
Настілки повні, що не снилось і в кіно?
Звичайно - ні, залишилось два кроки -
Осмислити...та скинути ярмо...