Журби і горя, жалю,ніколи не бажаю
і зокрема вважаю, кінця немае,краю.
Розуму звичайно,звісно, певна річ,
Чумацький шлях коли,тиха так ніч.
Від того що маю,життя я так кохаю.,
полум "єм згораю, ні не в хаті скраю.
В чарці оковитої зможу я ,як діти
і казати йди ти .,вірить і радіти.
З думками про долю,кожен раз з лихвою.,
зрештою промова глянь над головою.
Роблячи відсів , в душу прилетів.,
вічності приспів, смерть не суть творців.
Источник: https://poembook.ru/poem/2564704--v-charts--okovito
зрештою промова
© Copyright: Германов, 2021
Свидетельство о публикации №121022700695
Свидетельство о публикации №121022700695
Рецензии