Ти знаєш, час минає і пливе…
Здається, все по- іншому проходить..
В найкращих снах кохання не мине,
Де погляд твій глибокий розум зводить..
Для тебе це звичайна, знаю , річ-
Чиїсь вуста, як лагідна спокуса,
Де потайки шепоче ніжна ніч,
І де обійми залишитись змусять,
Де сніг, неначе чарівний ліхтар,
Вкриває світлом шлях до твого серця
Серед безмежних недосяжних хмар,
І де кохання тихо доторкнеться..
Де подихом чарівним.. та весни
Зітхає вечір у щасливому мовчанні..
Де я шепочу: «Міцно пригорни…»
І поглядом цілую твої очі.
Синіє небо кольором весни
Та тане біла снігова завіса…
Пливуть по небу білії човни
Під тихий шепіт чарівного лісу..
Та час спливає в пошуках весни
І зупинитись вже бува нелегко…
Я повернуся…знаєш?-уві сні,
Де колискову заспіва лелека…
У пошуках весни
© Copyright: Светлана Сергеевна Назаренко, 2021
Свидетельство о публикации №121022706074
Свидетельство о публикации №121022706074
Рецензии