Погода й негода життя

Я потрапила в зливу бажань,
В буревій всіх думок про прекрасне,
Але й жодних немає вагань,
Та й надія горить і не гасне.

Про минуле посипався град,
За собою зове завірюху,
Були й миті в житті – снігопад,
Й вітерець ще легесенький дмухав.

Та погода в житті нестійка,
То холодною є, або ж – спека.
То буваю – пір’їнка легка,
Яка з вітром летить так далеко…

То дороги бувають слизькі,
Мов навмисно вкривають їх льодом.
І стежини широкі й вузькі,
Та долаю і їх якось, згодом.

То змітає життя-заметіль,
То хурделить мене по дорогах,
То вітри і дощі звідусіль
Опиняються скрізь на порогах.

Часом квітну, неначе весна,
Соловейком душа все співає.
Наче квітка, я квітну сповна,
Яку соком життя напуває.

То падолист мене накрива,
І зі мною красиво вальсує.
Наче взимку, душа застива,
Навіть сріблом вже й скроні фарбує.

Засипає снігами мене,
Але сонце сніги усі топить,
Непогода в житті вся мине
Й злива щастя назавжди покропить.

27.02.2021 р.