Картина

В этом поле сошлись васильки и ромашки и маки,
Как умелой рукою на холст, по зелёной траве,
Где у каждой травинки свои есть истории, знаки,
Что читаются сердцем, без слов, прикасаясь к тебе.

Как и солнце сейчас, на лице его ласковый лучик
И ты с тёплой улыбкой свои прикрываешь глаза,
А в твоих волосах прячут пальчики нежные руки,
И кисть смело наносит, как будто отрывок из сна...

В этом поле цветов, я не знаю, что может быть лучше.
Я тебя обниму, осторожно, как стебель цветка,
Здесь я рядом с тобой, я с тобой, я не просто попутчик,
Кисть рисует меня из нечёткости, тени, мазка.

///

В цьому полі зійшлися волошки, ромашки та маки,
Наче майстра рукою на холст по зеленій траві,
Де у кожній травинці свої є історії, знаки,
Що читаються серцем, без слів, та звучать у тобі

Як і сонце, що промінь сліпить, та цілує у губи,
Ти зажмурюєш очі, та посмішку чую твою,
У волоссі ховаєш ласкаві свої ніжні руки,
Та сміливо малюють неначе уривок із сну

Ти та поле квітуче що кращого може ще бути,
Я тебе обіймаю обачно, що квітка легка,
Я тут поруч з тобою, з тобою, не просто попутник,
Мене пензель виводить з нечіткості, тіні, мазка.