Він відлетить, відлетить десь далеко,
Так, щоб не видно було і не чутно,
Може туди, де зникають лелеки,
Ті, що приносять у дзьобах майбутнє.
Мріяв він бути завжди непомітним,
Та не виходило, як же без нього,
І от нарешті розбіглися діти,
Можна й собі вже збиратись в дорогу.
Ту, що далекою прийнято звати,
Тільки здається нема що збирати…
Купка думок про розтрачені мрії,
Жменька щасливих хвилин на додачу,
В клуню закинуті давні надії
Там і залишаться через нестачу
Сили, бажання, сміливості, часу…
Часу, все інше не має вже сили,
Та і не варте воно свого спасу,
Бо у польоті обтяжить лиш крила.
Коло зробивши востаннє над хатою
Він відлетів, відлетів вже напевно,
Але я знаю, де треба шукати,
В тому Приморському теплому червні.
Вiн вiдлетить
© Copyright: Сергей Грачев, 2021
Свидетельство о публикации №121022204653
Свидетельство о публикации №121022204653
Рецензии
Вирши чудови!
Дуже сподобалось!
Дякую за добри слова и думки!
Украинскои обетки в моёму телефони немае,
але ридну мову я не забула!
С повагою!!!
Людмила Тельминова -Пензий 28.02.2021 11:54 • Заявить о нарушении
Дуже сподобалось!
Дякую за добри слова и думки!
Украинскои обетки в моёму телефони немае,
але ридну мову я не забула!
С повагою!!!
Людмила Тельминова -Пензий 28.02.2021 11:54 • Заявить о нарушении