Коли помирала любов від задухи мовчання,
Благаючи вкотре відкрити архів поміж тек.
Де сонячний дощ дарував і надію, й кохання,
Розклавшись на небі безкраїм у видимий спектр.
І ми, янголята, ще вірили в щось дивовижне,
За руки тримались, як діти, і час бовванів…
Весна гомоніла, та тільки підкралася хвижа,
Попадали квіти на підло розстелений сніг.
І якось швиденько розбіглися наші дороги,
Неначе ніколи нас двох між людей не було.
Заплакало серце від гострого болю й знемоги,
Сумує душа, мов потрапила в хижий полон.
18:52, 21.02.2021 рік.
Зображення: https://moyezdorovya.com.ua
Коли помирала любов
© Copyright: Прокопенко Юрий, 2021
Свидетельство о публикации №121022108517
Свидетельство о публикации №121022108517
Рецензии
Юрій, дуже добре, дякую. З пов.
П.С. Як перевести на російську "бовванів"? Марив, майорів..? Але не так. Забув. Вважав, що добре знаю мову. Розумію, а ось перевести не можу.
Игорь Ярин 22.02.2021 05:22 • Заявить о нарушении
П.С. Як перевести на російську "бовванів"? Марив, майорів..? Але не так. Забув. Вважав, що добре знаю мову. Розумію, а ось перевести не можу.
Игорь Ярин 22.02.2021 05:22 • Заявить о нарушении
Дякую Вам за відгук! Бовванів - красувався, майорів....
Прокопенко Юрий 22.02.2021 20:47 Заявить о нарушении
Прокопенко Юрий 22.02.2021 20:47 Заявить о нарушении