Планетарна розмова

(фантастична байка)

Венери й Марса зблизились орбіти  –   
Було це декілька томУ століть…
– Глянь, Марсе, як Земля-сусідка квітне,
Як все там око й душу веселить! – 

У захваті промовила Венера. –
Ліси у затінок до себе звуть,
Там ріки чисті, голубі озера  – 
Природа й люди в злагоді живуть.

– Так, випала Землі щаслива доля, – 
Погодився, зітхнувши гірко, Марс. –
Це ми з тобою напівмертві й голі,
Фортуна відвернулася від нас…

Через віки планети знов зустрілись,
Про Землю знов розмову повели:
– Чомусь сусідка наша постаріла:
Мов зморшки, ріки темні на Землі,

Висять в повітрі сивий дим і сморід,
Ліси зникають, збільшилось пустель,
І війни там і тут, і смерть, і горе…
Невже з майбутнім хтось веде дуель?

І гримнув Марс своїм могутнім басом:
– До тями, люди, треба вам прийти,
Бо Землю, щоб вона не стала Марсом,
Потрібно шанувати й берегти!
                18.2021 р.