Не відривай мене від мрії
І за нитки-плітки не смикай
Фарфорове моє обличчя
Роздерте болем. Ти не бачиш?
І кучери як змії ріють
І серце в грудях сходить криком
Шарнірне серце вже сторіччя
Не покидає своєй башти.
Чому ожити не дозволиш?
Одного ранку на підпорах
Відкриє очі вже не цяцька -
Людина вмиється слізьми.
Ти більш мене не поневолиш.
Розсиплеться примарний морок
І покохаю я зненацька
І лягу за любов кістьми.
Вчорашня цяцька - нині панна
Вона вже знає, де омана
***
© Copyright: Самарианенок, 2021
Свидетельство о публикации №121022003886
Свидетельство о публикации №121022003886
Рецензии