Той день
свої бажання з зорями плете...
Я знову мрію зранку про пусте,
що дзеркало моє питає:
- Хто ти?..
Вузли провулків в’януть, мов трава
під сонцем жовтня. Бюсти щось шепочуть
з стіни театру. Хтось блукає з ночі,
у тиші дня шукаючи слова
про те, як щастям вимести скорботу.
У перших рухах сутінок ескіз,
а з нього - світ раптовостей, як приз.
Відпочивай... За вікнами субота...
Свидетельство о публикации №121022003581