Мой первый стих написан был в окопе

ПЕРЕВОД С УКРАИНСКОГО

Мой первый стих написан был в окопе,
От взрывов, развороченной стене,
Когда погасли звёзды в гороскопе,
Когда убили детство на войне

Лилась пожара вулканическая лава,
Стояли в седых кратерах сады.
И захлебнулась наша переправа
Бешеным шквалом пламени, воды.

И белый свет не белым был, а чёрным,
Ночь огненная была ярче дня.
Окопчик тот, как брошенная лодка,
Был в море дыма, ужаса, огня.

То не было ни зайчиком, ни волком -
Кровавый мир, обуглилась заря!
А я писала, чуть ли не осколком
Большие буквы, как из букваря.

Ещё б играть мне в прятки, прыгать в классы,
Взлетать из книжек в сказок круговерть…
А я стихи писала про фугасы,
И видела свою вплотную смерть.

И первый страх тех детских впечатлений
Какой он след оставил в сердце мне?..
И не опишешь этого стихами
Как тут моей душе не онеметь?

Душа в словах - как море в перископе,
И память та – как отсвет в тёмной мгле
Мой первый стих написан был в окопе,
Печатался он прямо на земле


Мій перший вірш написаний в окопі

ЛИНА КОСТЕНКО

Мій перший вірш написаний в окопі,
На тій сипкій од вибухів стіні,
Коли згубило зорі в гороскопі
Моє дитинство, вбите не війні.
Лилась пожежі вулканічна лава,
Стояли в сивих кратерах сади.
І захлиналась наша переправа
Шаленим шквалом полум;я й води.
Був білий світ не білий вже, а чорний.
Вогненна ніч присвічувала дню.
І той окопчик -
Як підводний човен
У морі диму, жаху і вогню.
Це вже було ні зайчиком, ні вовком -
Кривавий світ, обвуглена зоря!
А я писала мало не осколком
Великі букви, щойно з букваря.
Мені б ще гратись в піжмурки і в класи,
В казки літать на крилах палітур.
А я писала вірші про фугаси,
А я вже смерть побачила впритул.
О перший біль тих не дитячих вражень,
Який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
Чи не німою зробиться душа?!
Душа в словах - як море в перископі,
І спомин той - як відсвіт на чолі…
Мій перший вірш написаний в окопі.
Він друкувався просто на землі.