Цветы мне говорят - прощай... С. Есенин. Переводы

Я учу другие языки через собственные переводы. Очень полезно. От того, что стремлюсь к "подстрочечному" переводу, может страдать качество поэзии. Поэтому будьте снисходительны. А Автора превзойти невозможно.

Цветы мне говорят - прощай,                Говорять квіти - прощавай,
Головками склоняясь ниже,                Клонясь голівками додолу,      
Что я навеки не увижу                Що не побачу я ніколи
Ее лицо и отчий край.                Ії обличчя й рідний край.       

Любимая, ну, что ж! Ну, что ж!               Моя любове, що ж, ну, що ж! 
Я видел их и видел землю,                Я бачив їх і всю  країну      
И эту гробовую дрожь                І цю,  майже трунову, дрож    
Как ласку новую приемлю.                Як нові пестощі  зустріну.

И потому, что я постиг                Лише тому, що я пройшов
Всю жизнь, пройдя с улыбкой мимо,-            Із посмішкою все життя.
Я говорю на каждый миг,                Повторюю я знов і знов
Что все на свете повторимо.                Що ще відновиться буття.

Не все ль равно - придет другой,           І все одно, хто б то не був,
Печаль ушедшего не сгложет,               Той, що покинув, не сумує,
Оставленной и дорогой                І та, він про яку забув,
Пришедший лучше песню сложит.              Кохання пісню ще почує.

И, песне внемля в тишине,                Як пісню слухає чутливо
Любимая с другим любимым,                Кохана із новим коханим,
Быть может, вспомнит обо мне              Про мене згадує, можливо,               
Как о цветке неповторимом.                Про диво - квітку, що не в»яне.