Я твоїй красоті
розповів би про все, чим живу,
розповів би про все,
що для мене – і сенси, і мрії.
Так дивитись люблю
на твої безкінечнії вії,
що ховають у тіні
усе твоє гарне лице...
Я про все, що у тобі прекрасно,
годинами б міг,
говорити закохано, ніжно,
піднесено, щиро.
У зізнаннях своїх
я на знав би ні часу, ні міри,
як не знаю зупину,
цілуючи сніг твоїх ніг...
Ось і ти, як з-під вій
виринає очей твоїх рай,
усміхаєшся щиро у відповідь,
так, як ти вмієш...
Але душу мою –
твоя врода... Ні... Не зрозуміє...
Я люблю твою вроду,
та завмерла душа: «Не кохай...».
Я твоiй красотi розповiв би про все, чим живу
© Copyright: Миклош Форма, 2021
Свидетельство о публикации №121021805262
Свидетельство о публикации №121021805262
Рецензии
Ой, ой, ой... про такие очи и - без души...
Волшебное!))
Елена Транковская 28.02.2021 14:16 • Заявить о нарушении
Волшебное!))
Елена Транковская 28.02.2021 14:16 • Заявить о нарушении