Підкорила я Говерлу вже давно
І Болгарію підкорю заодно.
Але туркам не віддамся я в полон.
Їм хіба що лиш присниться дивний сон.
Роксолану брали турки у полон,
До вподоби був на шиї й медальйон.
А сміливості до мене в них нема,
То ж надію ту плекають та й дарма.
Хоч болгарам я припала до душі,
То хай гублять вони очі у красі,
То ж додому, любий друже, повернусь
Й королівською ходою я пройдусь.
А в піжмурки я побавлюсь навпаки,
Шлях до цього прокладатимуть зірки.
Нагороду я найвищу заберу,
Визнання всі міжнародні підберу.
Ну а ноги як же їм не показать?
Їх оскомина від ніжнок зможе взять.
В ріднім краї я продовжу знов творить,
Та серця болгарам буду полонить.
То ж оскомину залишу не на мить,
А від неї у повітрі аж дзвенить,
Та й вершини буду інші підкорять,
Багатьох я зможу ними дивувать.
17.02.2021 р.
Пiдкорю
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2021
Свидетельство о публикации №121021800040
Свидетельство о публикации №121021800040
Рецензии