Который год уж нет зимы...

МИКОЛА РУДЕНКО
(Перевод с украинского)

Который год уж нет зимы,
Земля потрескалась от суши.
И ни снежинки - словно мы
Декабрьский снег вобрали в души.

На рощу в чёрном хомуте,
На крышу домика кривого,
На землю в мёрзлой черноте
Ложится тень тридцать седьмого.

Нет, это не деленье рас -
Но как же больно давит груди!-
Снуют как нежить среди нас
На двух ногах - как будто люди.

Ты их любил - к чему вражда?-
С тобой учтиво обходились.
Теперь терзаешься: когда
Они в чудовищ превратились?

Наверно, их полно всегда,
Как воронья полно в округе.
Зачем мы каждый раз тогда
Вверяем жизнь в чужие руки? ..

Который год уж нет зимы,
Не стоит снега ждать в природе...
Возможно, мы уже не мы,-
Лишь карты, сжатые в колоде.

Тасуют карты иногда
И знают то, что нам не надо.
А эти мгла и холода  -
Для чёрных душ - одна отрада.


"Вже другий рік нема зими..."

Вже другий рік нема зими,
Земля потріскалась від суші.
Ані сніжинки — наче ми
Грудневий сніг забрали в душі.

На вікна і дахи круті,
На чорне потороччя гаю,
На землю в мерзлій чорноті
Тінь тридцять сьомого лягає.

Ні, це не клас, не поділ рас —
Це те, що болем чавить груди:
Снують істоти поміж нас
На двох ногах — звичайні люди.

Ти їх любив — вони були
Такі уважні та приємні.
Тепер питаєш: де й коли
Зросли оці потвори темні?

Напевне, їх усюди є,
Як є в лісах ворони й круки.
Навіщо ж ми життя своє
Щоразу їм вкладаєм в руки?..

Вже другий рік нема зими,
І снігу виглядати годі…
Можливо, й ми уже не ми,
А тільки карти у колоді.

Ті карти хтось перегорта
І знає те, що нам не дано.
А ця холодна чорнота —
Для чорних душ пора жадана.