Ми усі із вами чиїсь любі діти…
Чиїсь сини…дочки…любимо батьків.
І нехай не в'януть в душах наших квіти…
Стануть подарунком в серцях матерів.
Розквітают мальви…маки квітнуть в полі…
Калина розквітне…молодіє все!
То чому ж старіють материнські долі…
Бережіть стареньких батьків – над усе.
Посивіють скроні…репнуті долоні…
Перекосить призьбу - часу маяття.
Життя у полоні, коли нема в доні,
Часу нема в сина… в двір той вороття.
Ми усі із вами с часом постарієм…
І усі із вами станем в чергу ту…
Де сівіють скроні…в мозолях долоні…
Де життя втікає на швидкім плоту.
Ми усі із вами – любі сини, дочки.
Ми усі із вами любимо батьків.
Ми усі із вами із тої сорочки,
Що з любов'ю гріли серця матерів.
Дорогії діти, батьків душі – квіти!
Свято пам'ятайте,ви ,дорогу ту,
Що веде до хати…де чекає мати…
Відженіть від неї смуток…самоту
мы чьи то дети...
© Copyright: Тира Билецкая, 2021
Свидетельство о публикации №121021703461
Свидетельство о публикации №121021703461
Рецензии