Можно жить

Микола Руденко
(Перевод с украинского)

Ведёт лесная тропка до села -
Туда ещё брусчатка не дошла.

С десяток вёрст шагают старики,
Чтоб хлеб в узлах им принести таки.

И наблюдают сосны и дубы,
Как под узлами тужатся горбы.

Но сам крестьянин - он к тому привык.
Гребёт песок дырявый черевик.
 
А как увязнет средь песка нога,
Ей помогает посух-кочерга.

Идут, смеются. Что же тут тужить?
Есть хлебушек, и можно как-то жить.

Ещё не лихо - и не так трясло:
Вот в тридцать третьем вымерло село ...

Идут бабуси, с ними старики.
Шумят над ними сосен колпаки.

Ветрам те сосны не дано сломить...
Чего тужить? Ведь можно как-то жить.

"Жити можна"

Є лісова дорога до села —
Туди іще бруківка не дійшла.

З десяток верст ідуть баби й діди,
Щоб хліба в клунках принести туди.

І споглядають сосни та дуби,
Як тужаться під клунками горби.

Та селянин уже до цього звик.
Гребе пісок дірявий черевик.
 
А як загрузне стомлена нога,
Їй сучкуватий костур помага.

Ідуть, сміються. А чого ж тужить?
Раз хлібець є, то можна якось жить.

Це ще не лихо. А було ж. було:
У тридцять третім вимерло село…

Ідуть бабусі та діди старі.
Шумлять над ними сосни угорі.

Гілля од вітру гнеться і дрижить…
Чого ж тужити? Можна якось жить.