I тiльки нам всмiхаються стожари

Щодня вдивлялась я у далечінь.
Ти знов прийшов і серденько дівоче
Частіш забилось - пташкою тріпоче
І випурхнути мріє в височінь...

Без тебе, любий, день - не день і ніч
Все вкрила сумом темним, "волохатим".
Сама себе не взмозі я впізнати
І тугу невгамовну подолати,
Щоб не пірнути в морок потойбіч.

З'явився ти - і сонечко встає,
Зникають хутко всі холодні хмари,
І тільки нам всміхаються стожари*,
Коли кохання сенс життя дає.

Ти сльози, рідний, більше не ховай,
Змокрілі очі ніжно поцілую,
Бо палко так і пристрастно люблю їх -
Це щастя наше ллється через край.

Я хвіртку відчиню і душу теж.
Заходь скоріш, давно тебе чекаю.
Твоя любов - стежиночка до раю
І насолода, що не знає меж...


*СТОЖАРИ — це фізично пов'язана група зір, а не результат випадкової проекції різновіддалених зір на малу ділянку небесної сфери.

Натхнення ТУТ :) https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=52125&poem=366540