Так гуркотіло серед ночі...
Можливо, снігом вкрило сад.
А може то одна крижинка,
Метеликом влетіла в серце,
Без дозволу у тіло-храм.
Так гуркотіло серед ночі.
А місто спало, йшов сніжок.
Так рясно вкрив усі доріжки,
Не пожалів ні пелюсток,
Візниць і куполів високих.
Собою всіх заворожив.
Шляхетні ліхтарі і брильця,
Тендітні замки та їх крильця,
Димар, і той зпорошив.
Так гуркотіло серед ночі.
То Осінь в світ за очі йшла.
Збирала фарби, дощ із неба.
В вітрила - вітер. Руде сонце..
І шепотіла: "Так, пора"..
Так гуркотiло серед ночi
© Copyright: Леся Краснодубец, 2021
Свидетельство о публикации №121021604571
Свидетельство о публикации №121021604571
Рецензии