Я вчора не гадала на Андрія,
Бо розгубилася.
Моє життя -
То стежка серед скель до вівтаря.
Посеред степу жовтого,
В блакитті неба, дивовижного буття,
Що так любила, та не вберігла.
Не вміла, не хотіла, не змогла...
Зима чомусь, так швидко налетіла...
І йду в полоні тіні я до свого вівтаря.
І соромно.
Подвійну ціну заплатила,
Зріклась себе і друзів, мрій,
Того шаленого, скаженого життя,
Де посмішка метеликом летіла.
Я вчора не гадала на Андрія.
Великий Боже, пошепки скажи,
Що подолаю скелі, кручі, кригу,
І відчай мій.
Дівчата, не гадайте на Андрія.
І в барвах веселкових, радісних
Відлунням спокою нехай тече життя.
Щоб взимку не йти по скелям
Складний і довгий шлях до того вівтаря.
Розгубилася
© Copyright: Леся Краснодубец, 2021
Свидетельство о публикации №121021604362
Свидетельство о публикации №121021604362
Рецензии