Шкода, що пізно прозрівають діти
коли нема вже ні батьків, ні матерів,
і лише згадують про них, коли вже їхні джіти
відносяться до них як до чужих.
Вони росли, не знали недосттатків,
у них було все добре у житті,
а я скажу про все це по порядку,
не маючи дарунка в співчуті.
Ось так росли в сі"мї і наші діти
не маючи турботи на той час,
вони росли до стиглості мов квіти
і в них, ні що не визначалось як у нас.
А згодом зачерствіли мос скоринка хліба,
забули, що у них лишидисяяя батьки,
стали для них батьки мов непотреба,
забули, які в них будуть ростки.
Укр. Шкода, що п1зно прозр1вають д1ти
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2021
Свидетельство о публикации №121021604297
Свидетельство о публикации №121021604297
Рецензии