Гурман

               
 Так, мені вже давно двадцять сім. Я вдихаю повітря віршоване.               
 І блакить цього неба із мрій лютим сонячним ледь загартована.               
 Я ковтаю музичний коктейль, як гурман, невеличкими порціями.               
 Я живу серед різних людей, занурившись в новини від соціуму.               
 Я черпаю натхнення душі, опинившись у сутінках міста.               
 Лунний смак загубив вечори в розмальовці зеленого листя.               
 Я безсоння своє, як кришталь, покладу під подушку надії.               
 Я живу. Мені вкотре знов жаль, що бездомні вмирають тварини.               
 Відчуваю мороз на губах, коли повз поцілунки й обійми.               
 Грію руки холодні у снах біля вогнища, стуливши вії.               
 Я читаю романи про сніг, щоб очистити зоряну карму.               
 Нестосунки - прокляття чи звір, що гризе, як буденності драма.               
 15. 02. 2021